Установа камергера — це інститут земельного самоврядування, в якому знаходять своє вираження демократичні поняття та прагнення землевласників. У період розвитку прикордонного права у 15 ст. і XVI. У 19 столітті можна чітко побачити тенденцію дворянства зробити своїх земельних чиновників і, перш за все, камергера виразником прав дворянства щодо надзвичайно великої королівської власності. Коли будуть розбіжності щодо кордону між шляхетськими маєтками і нашими маєтками, у статуті Яна Альберта 1496 р. сказано: з землі, де буде суперечка, пришлемо комісарів, двох сановників і двох урядовців, які розв’яжуть суперечку з приставом і місцевим старостою, закликаючи до свідчень старост, а якщо вони не згодні, то діятимуть по совісті і вирішать. спірне питання більшістю. Деякі дані дозволяють припустити, що до цього великого досягнення в захисті власних прав доклалася поміщицька шляхта східних воєводств. Найсильніше тут проявився демократичний рух шляхти. Посада камергера в цих воєводствах загалом поважається; тому що камергер є людиною довіри дворянства, і хоча він є - як salachta XIV. століття, вона казала - насправді тільки виконавчий орган і офіс, але він може навіть діяти проти нього
«*) Z. 3024, «) Він воліє мати лірити із складу добрих людей, ніж із сили права з присягами. Об. з. 3112. 3033; 3062-4, далі XI, 3508, XII. 2839, '") Z. 3099.
19 століття воєводи на захист права і справедливості, про що свідчить межова справа володаря Пшеворського Антонія Радиловського проти воєводи подільського Стареховського 68j. Підкоморії, хоч і тільки з Перемишльщини, свою земельну гідність ставили у своїх титулах перед другою гідністю, хоч це був генеральний староста руський. Більше того, самі стосунки штовхали тутешніх землевласників до запровадження пристроїв на взірець західних воєводств і навіть перевершували їх у загальних намаганнях посилити самоврядування. Як уже згадувалося, власність цієї шляхти була в значній меншості порівняно з власністю Корони, її права не були чітко визначені, інші становили якийсь невизначений проміжний шар населення між шляхтою та селянами, і вони також мали незадекларовані права на землю, якою володіли. Отже, прагнення взяти землю в оренду і відмежувати її від королівської власності є прагненням виправданим, і це також безсумнівно випливає із записок камергера. Староста від початку, як це було в XV ст. ст., не працює при цій межовій комісії, дозволяє замінити себе підстаростою або взагалі не призначає заступника і перешкоджає проведенню межування, але підкоморій завжди присутній, бо він не тільки виконавець вироку комісаря, але й захисник прав шляхти.