ри етнографічними даними про теперішніх чувашів, то повинні будемо дійти до твердого висновку, що вони є фінекатичним походженням; їх вибухи, звичаї і звичаї спільні віровавами, звичаями і звичаями не тільки сусвдних, а й далеко живих від них фінських пломен 1). Із веого сказано можна поки що висловлюватися лише припущення, що колись, у дуже віддалені часи, невелика тюркська орда з'явилася серед поволжеких фін: ско-угреких племен, підпорядкувала одне з них своєї влади, 0с3ся серед нього, затамувавши ся в ньому і перебувала з ним. риси у вигляді звичаїв та мови, але й сама у свою чергу засвоїла, можливо, від цього племені деякі релітозні віроваля. Антропологічної ити вугрів зберігся, але язик цього грецького племені зберіг” лише трохи своїх первісних рис 2).
Центром волжекоболгарекато царства, була мететність, коли Кама впала в Волгу. У звірі та півдні від гирла Ками і вгору по самій Вам лежали головні болгарки міста. У тридцяти верстах нижче впадіння Росії Ками у Волгу, в шести веретах від останніх, лежала столиця болгарекато царева тород Булгар, основу якого губиться в темряву часів. Більшість будівель цього торода була збудована з дерева 3), але залишки будинків вказують також, що багато було і кам'яних споруд. Це місто було велике і користувалось, завдяки своїм обширним тортовим зв'язком, великою відвертістю на всьому Сході. В даний час
+) Див. Джорджі. "Опис! Усіх народів, що живуть в Російській державі". Сиб. 1799, ч. 1, стор 35 і слвд.; Собоєв „Чуваші“, особливо глава УТ, стор. 62 і сл8д.; Міллер „Опис живуть у Казанській губернії язичницьких народів — якось Череміс, Чуваш і Вотяков, 1743 р.“. Спб. 1791 р., Кастрен:
Уотезіпееп @Ъег 41е Япілзсве Му о]озі, 5. Реєєгзвопго. 1853, 83. 107, 122, 118-119, 214-215.
*) Тюркська орда, з'явившись серед дунайських слов'ян, остаточно була, поглинута ними і втратила всі свої племінні риси. Тут вона зустрілася - з племенем духовно сильнішим, ніж племена фінсько-угрсин, більша частина яких на, території нинішньої Росії була поглинута, слов'янським племенем.
3) Березін. "Булгар на Волг". Вчений. записки казанського університету, 1852, ч. Ш, стор 76; Шпилевсий, „Стародавні міста та інші булгарсько-татарські пам'ятники в казанській губернії“, Казань, 1877 р., стор 1 і слід. і 195 і сл$д.; Невоструєва: "Про городищах древнього волзько-болгарського і казанського царств", в "Брудах Т археологічного з'їзду в Москві", т. П, 1871 р., стор. 523. О'дерев'ян. аъег @е \УУо]са-ВиеВахеп“ в Мешогез 4е 1'Асадепіє 4ез Зеієпсез, У1[-е зе, зоепсез роНдієз, у. 1, Пут. 6, р. 565.
*) Ібн-Ель-Варді у Хвользона "Ізвзея про Хазар, Буртасах, Мадьзрах, Слов'янах і Русс Абу-Алі-Ахмеда Бен-Омар Ібн-Даста", Спб, 1869, стор 89.