ності. Коні були їм потрібні, тому що головні військові вила їх вистояли з кінноти"). Кінське м'ясо також вживалося болгарами в пишу). Вівці і рогату худобу вивозилися у великій кількості в Бухарю 3). юеть, яка там до теперішнього часу називається "булгари" "). Але цей продукт обробляє промислового болгар шель в значній кількості на взуття місцевому населенню: віз болгари були в чоботях, що так вразило нашу лапотну Рув'ю в Х ет., відчувши її проїтодушних словах Добрині: „емотрзль я полонених (болгар); віз вони в чоботях: не будуть вони нам данини платити, підемо, пошукаємо лапотників“ 5). З продуктоз рослинна царева в Ховарезмь (нині. Бухарія) вирушали в значній кількості дерево берези 6) і горіхи, після дня і тепер ще в Середній Азі носять назву болгареких "гюзі булгар" 7). Береза і самим болгарам дозгавляла матеріал стройовий, а крім того вони видобували з неї сік, який вживався, як напій8). Але основним предметом болгарської торгівлі зі сходом були мохи, Не дивлячись на те, що Болгарія сама рясніла мзхами, в Азі найкращими визнавалися $, які прихолили з Русі і країни Яджудж і Маджудж (Гога і Магога)?). Під посівдними на сході розумілися землі на далекому звірі, населені вугровими народами, ютрою або вугрою, що живе тепер під ім'ям вогулів і обтят по той бік Уральських гір, а в 1% часи жила по С. Двінз і Печорз; під цим же ім'ям Гота і Магога розум, очевидно, і весь, що жила в теперішній тверській туберюї і далі на воєток, і перм, що сусідила на північ з півднем. Все це, в передаванні арабів, була країна мороку.
т) Изв сте. Ібн-Даста (Хвользон, стор 24).
2) Ізвсте Ібн-Фоцлана (Еге&Вп, Пе& везе МасвуеЩен, ст. 515).
3) Івфсте Мукадессі (Гаркаві, „Сказавши: я мусульм. письменників“, стор 282).
*) Егавп, Пе АЦезеп МасвісВ еп, 3. 542 і Савельєв, "Мухамеданська нумізматика", стор.ХХХГУ.
5) Іпатьєв. літопис, вид. 1871 стор 56.
8) ИзвЪсте Мукадессі (Гаркаві, "Сказання мусульманських. письменників", стор 282).
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
3) Відомості Ібн-Гаукаля (Гаркаві, Сказання мусульманських письменників, стор 219).