Про політичний строз Болгарії ми знаємо, хоч і не дуже багато, із записки арабекато посланця Ібн-Фоцлана, що злило до болгарекого царя Альмуса, за дорученням халієа Муктедира в 921—922т. Влада в Волгарзі була нащадків, і престоль переходив від батька до сина '). Цар користувався такими ж почестями як і вов азатеює тосударі. Ніхто не сивлъь перед ним' бачити. Шотда він виїжджав із двору, то під час вітру з ним вставали, знімали з толові свої шапки і брали їх під пахву, залишаючись її непокритою толовою, поки цар не іроїжджаль. Входячи до палацу, навіть діти і брати царя оголювали свої толові, падали ниць, потім піднімалися і сідали на килими?). В урочистих випадках, коли відбувалося, напр., прийняв особливо важливих посольств, цар возяла на престолз, покритому грецькою парчею; поряд з ним поміщалав' дружина; діти його сиділи перед ним на окремих помешканнях; праворуч від престолу займали міста царі і вельможі болгарської землі. У таких випадках відбувалося частування послів. ЦПарю приносили окремий стіл, на якому було смажене м'ясо. Він брав ножа, відрізував ним кубок і з'їдає; потім, зв'язавши кілька шматків, він відзивав один і подавав почесному гостю або кому-небудь з знатніх 0600. Сойчась же отримав шматок м'яса приносячи окремий стіл. У цій роздачі страви дотримуючись, як видно, старий порядок старшинства, та й вельможі сиділи за ступенем їх важливості, при чому першим місцем вважалося найближче у царського трону. Страву, що залишалася, кожен ніс з собою додому. Після закінчення столу, за наказом царя, подавався мед, який пили всі присутні 3). Як видно, болгарське царство тривало на кілька частин, в яких стояли або тубільні царі, або намеотники царя. Вони грали важливу роль і, можливо, кілька обмежували владу болгарекого владики. Так Альмус відклав читання листа халієя, доки не з'їдуться вов царі його землі та вельможі;
1) Изв сте Ібн-Фоцлана. у Френа; "Оле "№езеєп МасьалеЬ" еп. @Ъег @1е \оіса—ВиеВагеп" в "Мішейез 4е 'Асайєні 4е 5. РеветзБоїго", у. 1, Цугав. 6, р. 566. До нас дошель список. стор. 39), що піддається як запискою Ібн-Фоцлана, так і нумізматичними даними.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
8) Пешт, нар. 569.