8) Мовчить, хоча третє із запропонованих питань наполегливо вимагає подібного розв'язання. Цей третій питання повинен скласти предмет основного навчання 0 властивостей і розмірів прав, або влади суб'єкта поліцейського права на його предмети або об'єкт. І так, приймаючи положення автора, тут має пояснити те, яку владу має держава щодо народних промилелів, промисловості, просування іт. п.; одним словом, щодо народного добробуту, або людського благополуччя, висловлюючись словами автора. Те, що називаємо ми щастя, говорячи про окреме обличчя, то позначаємо словом добра, благополуччя, або добробуту, говорячи про народ. Але сутність того й іншого поняття - одна, і між іншим у тому полягає, що як для особи немає щастя він його погляд! і переконаний, так для народу благополучніше має бути продуктом його волі. Одним словом, те й інше суб'єктивне, хоч і в різному сенсі. У нашому особистому і народному благу належить неодмінно і першому місці наше право; яке з тієї ж причини необхідно суб'єктивно як у приватних лин, так і у народів. Ні щастя, ні блага, ні права нав'язаного особам, чи народам бути не може в сенсі істинного, розумного блага і часті. Нав'язування все ж таки насильство, яке знищуватиме саму основу будь-якої дії і будь-якого права - свободу особи, або народу. Яку ж владу має визнати за
Державою для його воя на нашу частість, або на добробут населення і народу,—стало бути на його життя, і на все, що складає і цзль, і ціну цього життя, або, як висловлюється Р. Моль, на повний людський розвиток особи, або як можна це ще інакше назвати на всю культуру і народ Згадує автор у своєму "передбач" про "початки, які кладуться в основу суспільних відносин, які: підпорядкування державі, особиста свобода і спільних особистих сил," і на ці початку звертає, як сам каже, головну свою увагу при викладі економічних учнів. Для вирішення такого питання мало лише згадки, а й докладного викладу різних думок; необхідна критика поглядів, необхідно шукати вищого закону, що розширює боротьбу поглядів; необхідно вдатися в теоретичне дослідження про відносини, що повинні існувати між особою та державою, між особою та суспільством, пли народом, так само як між державою та між народом, з його народною промисловістю та з його народним просвітництвом. У такому зельдуванні не можна уникнути абстрактності, без якої немислиме право, а т5м мене мислимо викладене науки права, цілком абстрактної. Не одного знайомства з життям, про яке говорити автор „курсу“ у його вступі, або вивчаючи загальних питань, що виникли звідти, вимагає наука благоустрою; вона повинна усвідомити самі початки життя і за ними встановити керівні питання життя.