Частина 1

куди має віднести закони, що обмежують приватне право полювання, які належать до поліцейських, на захід Європи? Для усвідомлення назви і значення таких законів, нам залишається запитати, в чиєму інтересі обмежують вони приватне право полювання? Звичайно не в інтересах державної безпеки, а в інтересах усіх живих і всіх тих, хто має бути в країнах членів народу, або взагалі в інтересах населення, народу, суспільства. Ось чому такі закони ми називаємо суспільними, і право, ними утворене, суспільним правом. Отже питання про полювання ми б, за нашою системою, висловили у наступних словах: як взагалі в праві. так і в прав громадському, кожне явище життя має розглядати, як право. Полювання є також право, що входить у дві різні системи права. Часто, полювання є приналежність будь-якого поземельного володіння і складова частина цивільного права землевласників; частиною ж полювання є промисел, відкритий для вих і кожного, і тому іменований громадським правом. У останньому значенні, становлячи право не тільки справжнього, а й майбутніх поколінь, промисел полювання для кожного справжнього населення підлягає обмеженням, як у термін виробництва, так і в інших обставинах, що повинні зберегти на всі зв'язки корисні для людини породи тварин і птахів. Полювання, як право приватне, набувається, втрачається і захищається, звичайно, інакше, ніж право промислів та промисловості. У такий хорм має викладати і вчене про рибальство і навіть про лісівництво, хоч би як дивним здалося таке зближення. Ми говоримо, що промисли зв'язків, птахівництва, рибальства і лісівництва, ім'я своїм предметом речі тлінні, незручні, і часто підлягаючий досконалому винищенню, необхідно викликають охоронні закони суспільства, для користі всіх живих людей. Ці промисли необхідно підлягають обмеженню на початку Громадського Права. Зовсім інше явище відбувається в промислах, яких предмети завжди можливі.