Простір, що обіймається цими 16-ма полками, становив володіння досить величезне: із заходу річки Горинь зі Случью і Дністер до впадання в нього Єгорлика, з півночі Приспівати. Дніпро біля впадання в нього Іпуті, Десна та Сейм біля гирла Клевані. зі сходу верхня течія річок Сейму. Сули, Псела та Ворскли. а з півдня вершини Ігула, Інгульця. Тілігула та Куялніка по гирлі Єгорлика. І це лише завдяки помірності ще Запорізького Вождя та його Південноросійського народу. Було? звичайно, більше на увазі при такому незвичайному успіху боротьби з ворогом, але на перший раз і цього було досить: „&{ іі.ііз ІІСІІІ8 аЬ§ітиІ8§е ЬопІ8.і Цей новий володар, який визнавав підручництво своє Королеві Польському за договором, по суті був лише самобутній і по суті був самобутній реєстровими воїнами, але, як показав досвід, силою всього свого народу, який, як зауважує Самовидець, „почувши про знесення військ Коронних і Гетьманів. І точно, коли відбулося велике ремствування при складені „Реєстрів”, в які, не дивлячись на певну кількість, кожен з тих, хто воював, хотів бути внесеним, Гетьман втішав тих, хто не потрапив до них. що не в одних тільки „Реєстрах" Козацтво:,,А на що ж
XXIV
ПЕРЕДМОВА.
У нас охочкомонствогі Туди кожному дорога—своя воля." Цих же охочих комонників бувало під час війни в сто разів більше реєстровиків, і вони становили в суті могутність Козацьке, здобували перемоги. Поповнюючи самі себе з себе ж. полчищах Хмельницького у боротьбі з Ляхами: „Воїнства ж Козацького хтось із честі не може,” каже один Малоруський літопис (Запорож. Старина, частини 1-ї т. П-й, стор. 22 і слід.): скільки кінних, стільки й піших, і скільки в Україні в Малороси людей, стільки. Мовити тільки на мисливця регімент тримаючий — скільки треба війська збереться. Не треба потребою збирати, бо по інших чужоземних країнах творять; не треба великого найму обіцяти: говорити старший слово — аби війська числом аки трава буде." А Очевидець, обчисливши полки, бував у Хмельницького. Сотник, а інша сотня мала люду тисячу. Так усе, що живо, піднялося в Козацтво, а заледве знайшов у якомусь селі таку людину, жаби не мав або сам, або син, до війська іті, а якщо сам не здужав, то слугу парубка посилав; а інші, скільки їх було, всі йшли з двору, тільки одного залишали, а важко було в наймитах.... А навіть (навіть) де в містах були й права Магдебурські, і присягли Вуймистрові і Райці (Радники), свої уряди покидали, бороди брили (брили) і до того війська йшли; бо тії собі зневагу (неповагу) тримали, які б з бородою неголеною (неголеною) у війську залишали" (стор. 14). Звідси очевидно, наскільки справедлива думка тих, хто дивиться на Козаків, як "на військове братство (дружину), що прагнуло підпорядкувати собі все населення. Отже, вся
ПЕРЕДМОВА.