Розглядаючи далі особливості „Реєстрів”, я тепер зупинюся лише на кількох, так званих, опуклих по чомусь, залишаючи інше до іншого часу собі та іншим. Тут насамперед проситься Петро Дорошенко, згодом славний Задніпровський Гетьман. Він названий, у Чегиринському Полку та Чегиринській сотні, між іншими так: „Петро Дорошенко Писар Гарматний (Пушкарекій).Інший Петро ж Дорошенко простий Козак, у Корсунському Полку та Корсунській Сотні. Дорошенка. У деяких Полках теж зустрічаються Дорошенки, на прим., у Погребській сотні Калницького полку, Київського полку сотень Трипільської та Гостимської, навіть у сотнях полків лівого Задніпря: Переяславського полку в сотнях Ірклеївської та Яблонової, Миргородського Панківської, Полтавського Зинь сотні, Чернігівського полку та сотні, і навіть Івангородський Сотник Онисько Дорошенко. Звичайно, всі вони були лише однофамільці, не більше. як Іваненки, Федоренки, Семененки, за Іваном, Федором, Семеном тощо. буд. Вважаю, що з усіх, згаданих тут, Дорошенков був саме після Гетьманом, тим паче, що він невдовзі є у вищих Козацьких урядах. наприклад: 1656 року вже Прилуцьким Полковником.
З останнім же Петром Дорошенком у Корсунському полку, у сотнях Корсунської та Горкуїпіної, запи-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
XXIX
сан і Грицько Гуляницький, що був незабаром при Хмельницькому Суддею, посиланий ним до Царя ще в Жовтень (9) цього року (1649 р.) з прсдложенісм, що тепер зручніше, ніж коли, відібрати в ІІоляком Смоленськ і Білорусь, „за допомогу нашій”. Відомо, що спільна дія можлива була б за умови лише з'єднання Малоросії з Москвою назавжди. Гуляницьку таємницю цю невдовзі, проступившись перед Гетьманом у збудженні Козаків. незадоволених Зборівською угодою, і засуджений до страти, але той, що врятувався втечею до Молдавії, а звідти до Польщі, видав Полякам. і потім завжди тримався протилежної сторони за Гетьмана Виговського. Брюховецькому та Дорошенку. Родичів чи однофамільців Гуляницького було в інших сотнях кілька людей, саме: у Корсунській же сотні поряд ще Гуляницьких: три Івани, Клим, Данило, Хома та Ваєко. два в сотні Горкушиної: Квітка та Яцько Гуляницькі, та у Білоцерківському селі Карабчеєва Семен Гуляницький. у Київському Сотні Білецького Гарасим, Макарівській Андрій Гуляницький, та у лівобережних: Переяславському полку Воронківської сотні інший Семен Гуляницький.
Інший снодвижник безстрашного Дорошенка. назавжди зв'язав свій ім'я з ним у народній пам'яті» був Козак Сагайдачний, що замикав в одіом поході загін свого Гетьмана:
«А по заду Сагайдачний, Що проміняв жінку На табак та люльку, Необачний (необачний)!»