бажав піднятій їм справі і народу справжнього добра і благої в усьому майбутньому днів і років, що, як відомо, і відбулося на вічно пам'ятній Єозацькій Раді в Переяславлі, 8-го Генваря, 1054 року, що з'єднала в одне ціле дві найважливіші частини Русі, якби були дві найважливіші частини Росії до лиця собі) цілі століття до того розрізненими, що жили довгий час особливим життям, але не гирожили свого родового іроіходіння, не забули, що вони обидві кістку від кісток і плоть від тіла єдиного, живуть і рухаються одним і тим же духом. Ця подія була рішучим переворотом у бутті нашої Русі, переворотом, рівного якому важливістю наслідків даремно шукали б ми в дотовшньому її житті, і разом з тим безповоротний поворот до кращого життя в образі величезної, могутньої і величної Всеросійської Держави; для Польщі ж, до того часу найсильнішої Середньо-Європейської Держави, настало відтоді відміна днів її на захід. Тепер уже самі Польські письменники нерідко промовляються, що головною провиною падіння їхнього Королівства були Єозаки, саме: відхилення пропозиції Єзадкого Вождя жити вперед спільним життям. Так-то справедливо помічено ще давніми:,Д)від ргііаіае іііііііаіі сопзіііііііг, сотшо(1шп шгииегяит регсшч" А Польська Шляхта, відомо, тільки про себе однієї думала, про своє благо, а тому і пожала впоследиеаее ]асіа теиеи." Скаржитися на інших, сусідів і несусідів, не слід: даремно звинувачувати в підступності, недобросовісності знаних і незнаних, якщо самі ми недобросовісно жили і живемо.
Звертаюся до деяких деталей пропонованих!, „Реєстрами." У числі Генеральної Старшини читаємо:,, Іоанн Остафієвич Писар Військовий," Це не хто інший, як той же „Писар Військовий," що іссал і підписався під самими "Реєстра:",Доап \
XXVIII
ПЕРЕДМОВА.
]е§ч) Кг. МВС. Тільки тут він не виставив свого прізвища, а одне лише ім'я та по батькові. Отже Виговський був власне ополячений Руєїн-шляхтич, тому так швидко і легко розлучився з Ляхами і нристал до своїх, у яких, за своїх відмінних обдарувань, легко було йому піднестися.