Єнязем Яремий Вишневецьким, що втік з Княгинею, сином (Михайлом) і численним „людом військовим гропіовим" (на платню), не рахуючи „драгун і обранців, яких з підданих своїх начинив був по всіх містах невиліковну промову" (незліченна множина), як зауважує сучасний „Л. Імпер. Суспільстві Історії та Стародавності Російських" 1846 р., Засідання 1-го Червня, Відд. II, стор. 17), або ж змушені були, для уникнення наругання від посполитих людей, "любо (хоча) який чоловік значний (знатний) і не хотів прив'язатися, Насмішка і нестерпних бід у побоях на поях (питах) і кормах незвичайних, і тії муеелі (примушені) приставати до того Козацтва." Яку неймовірну жорстокість збуджували й обляшилися в Україні, можна судити з того, що передаєте нам той же очевидець, кажучи: „Де колвек знайшлася шляхта, слуги замкові, Жиди та уряди меськії (городові), всі забивали, не щадячи ані жон та дітей їх, відвалювали, ксьонзів забивали, двори та замки шляхетські пустошили, не зоставляючи жадібного (жодного) цілого. Рідкісний у тій крові на той час рук своїх не мочив і того пограбування тих добрих не чинив. І на той час туга велика людям всякого стану значним була." Не дивно, тому що цих "значних" майже не залишилося на Задніпров'ї лівому, що свідчать і наші "Реєстра Козацькі", в яких, порівняно з прозваннями на -ич і -ський, що вручаються в них на Задніпров'ї правом, або поступатися з України, або, підійшовши, вистигали". Дійсно, нинішні Малоросійські двордаські прізвища цього боку Дніпра здебільшого нового походження, Козадкі, тобто, батьки яких були різними Козацькими Старшинами. * Зрозуміло, звідси виключаються колишні, звідки б там не було
ПЕРЕДІС.ІОВІЄ.
VII
і з часом омалорусні (Кочубеї, Галагани, Гамалії, Ригельмани, Мілорадовичі, Дмитрашки-Райче, Капністи, Томари, Малами, Мартосі, Крижанівські, Вантиш-Каменські, Зертіс-Каменські, Орбеліяни, Монтанські, та ін. під.
Як справжній документ, для визначення числа полків, що в цей час були, так само, як такою була тодішня Старшина тощо. Тепер, завдяки „Реєстрам Козацьким”, ми знаємо справді й те й інше цієї знаменитої пори; саме, на самому початку „Реєстрів” читаємо:
Його милість пан Гетьман Богдан Хмельницький.
Томіш Хмельницький.
йван Чернята Обозний Військовий.
Михайло Лученко Асавул Військовий.
Демко Асавул Військовий.
Іоанн Остафієзіч Писар Військовий.
Потім слідують: I.
ПОЛ ДО ЧЕГИРИНСЬКОЇ.
Федір Якубович Полковник.
1. Сотня Чегиринська: Андрій Пилипович Асавул Полковий.
Васько Литвиненко Асавул Полковий.