хххш гей Мазепенко; 2) полку та сотні Білоцерківських Мирон Мазепа; 3) Уманського полку сотні Романівської Максим Мазепа; 4) Кальницького полку сотні Оментовської просто Мазепа; а за Дніпром у Полтавському полку та сотні Басі ль Мазепа, Миргородському сотні Краснопільської теж просто Мазепа; по-друге, є селище там же Мазепінці, звичайно, по родоначальнику Мазепі так назване, як Соколінці, Турківці, Савінці, Попківці, Іванівці, Іськівці тощо, по Соколу, Турку, Саві, Попку, Івану Іську. Поселення Мазепинці Київської Губернії поблизу Білої Церкви. Один із Малоросійських літописів (Самовидця) прямо каже, що Мазепа родом з околиць Білоцерківських, де село Мазепинці та по „Реєстрам" Козак Мирон Мазепа: „Того ж року (1687) у липні місяці, військо ухвалило Гетьманом Асаула Воєскового Івана Мазепа шляхти Української та у війську значної" (стор. 78)." IV, стор. 156), що „Мазепа, який служив у юному віці в Польських дворах і звідти безчесно вигнаний, був уродженець Малоросійський.” Показання Феофана згідно зі свідченням та іншого сучасника Мазепіна, який мав добре знати Єозацького Гетьмана з Генерала Гордона з Генерала Гордона, який по Генерал Гордон, який був по Генралу Гордона Мазепинець, отже, з околиць Білоцерківських. Пізніші Малоросійські записки (на прим., Шафонського та ін) не суперечать цим показанням сучасників і земляків Мазепи. Перебування ж його в „Польських дворах” і любовні пригоди могли подати привід для пізніших письменників (Голікову, Симонівському, Кониському та Французам: Вольтеру, Леклерку та Лесюру) вважати його Поляком, що одним народився в Польщі, а за іншими
XXXIV
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
із прізвища Литовської. Зрозуміло, з того, що він був Російський шляхтич, старовинного й досить чисельного роду, який довго жив із Поляками на Волині, Подолі і навіть у самому, мабуть, Королівстві (при дворі Яна Казимира), де й встиг засвоїти собі сучасну освіту, блиск тодішньої світськості та Єзуїтські прийоми. Ігуменство матері його (Марії) у Київському дівочому монастирі, а також і заміжжя сестер його, однієї за Обідовським, інший за Мировичем (Янелі, зменшувальне Польською від Яни, Іоанни, як Янка (Анка) в Російському від Анна), після ж за Войнаровським, не суперечать нашому. Що Мазепа^ „Царя відступивши, захотівши сам на стовпці царювати," за словами Думи, справа зрозуміла: „в сім'ї не без виродка," але за те виродку і юродива пам'ять, бо „Етіідіг 80Іа іігідія роієвіав аЦія тетогіа Ьопа; а це по тому, що «ІІІІЗ відпиш геЪів апієї» Отже, дуже природно, якщо «Гата еііііа рагі равзі атЪіІапі,» якщо посіяне пожинають.